Молдова – Terra Incognita

english | russian | deutsch
 
 
Молдова - Terra Incognita
Иностранцы о Молдове
Свободная зона
Форум
Наши проекты
Фотогалерея
Полезная информация
Cсылки
О нас
 
 
Наброски нашего времени
*
Быт и нравы антропологов
*
Текст как апельсин
*
Обучение археологии в Петербурге: традиции и проблемы (I).
*
Обучение археологии в Петербурге: традиции и проблемы (II).
*
ГУМАНИСТИЧЕСКИЙ МАНИФЕСТ 2000 (I)
*
Гуманистический манифест 2000 (II)
*
Стратегия политологии или С чего начинается политика? часть 1.
*
Стратегия политологии или С чего начинается политика? часть 2.
*
Стратегия политологии или С чего начинается политика? часть 3.
*
Современные теории и методы исследования традиционного жилища. Часть 1.
*
Современные теории и методы исследования традиционного жилища. Часть 2.
*
Кривые зеркала мальтузианских ловушек. Аннотация.
*
Исследовательский Комитет Социальные трансформации и социология развития
Рифмы звонкая капель...
*
Осень
*
Очертания сердца
*
Ты ушел...
*
Дева-Любовь
*
Поле
*
27 июля
*
Весною
*
Алый плющ
*
Живой
*
Страх
*
Вода
*
Дождь
*
Зеленая ива
*
Последняя опора
*
От Марка
*
А где-то в Азии чума
*
Осенняя любовь
*
Кукует кукушка
*
Запах весны.
*
Молдова
*
Смысл жизни
*
Дьявол-искуситель
*
Осенняя сирень
*
И. Д.
*
Твои глаза
*
Такие пирожки
*
Нье пада листа
И не только Молдова
*
Столпотворение нашего времени: между Ницше и христианством.
*
Предания клана Шоу Дао и происхождение даосизма (I)
*
Предания клана Шоу Дао и происхождение даосизма (III).
*
Предания клана Шоу Дао и происхождение даосизма (II).
*
Охотники на северного оленя: палеолитическая стоянка Рашков VIII
*
Вербальные условия раппорта
*
Российские архетипы власти и «ближневосточный деспотизм».
*
Миграции индоевропейцев и происхождение даосизма (I)
*
Миграции индоевропейцев и происхождение даосизма (II).
*
Время человека: заметки к демографической теории истории. Гл.2
*
Время человека: заметки к демографической теории истории. Гл. 4
*
«Сжимающие змей» в древнекитайской традиции и индоевропейцы.
*
Время человека: заметки к демографической теории истории. Гл. 3
*
Время человека: заметки к демографической теории истории. Гл. 1
*
Время человека: заметки к демографической теории истории. Гл. 5
*
Время человека: заметки к демографической теории истории. Гл. 6
*
Время человека: заметки к демографической теории истории. Гл. 7
*
Ветер и поток в теоретической археологии
*
Спор Хора и Сета и возникновение Раннего Царства Древнего Египта: Юг или Север
*
Китайский сюжет о Юе и его параллели.
*
Прародина сино-кавказской языковой общности: проблема локализации
*
Стрелок И и миф о сбивании солнц
*
Концепция «структурно-демографических циклов» Дж. Голдстоуна и ресурсные кризисы.
*
Етноніми як база творення українських флорономенів. 1.
*
Етноніми як база творення українських флорономенів. 2.
*
Гендерні відношення в ботанічній лексиці. 1.
*
Гендерні відношення в ботанічній лексиці. 2.
*
Етноніми як база творення українських флорономенів. 3.
*
Гендерні відношення в ботанічній лексиці. 3.
*
Гендерні відношення в ботанічній лексиці. 4.
*
Варяго-Русский вопрос в современной дискуссии: взгляд со стороны (полная версия). Ч.1
*
Варяго-Русский вопрос в современной дискуссии: взгляд со стороны (полная версия). Ч. 2
*
Варяго-Русский вопрос в современной дискуссии: взгляд со стороны (полная версия). Ч. 3
*
Варяго-Русский вопрос в современной дискуссии: взгляд со стороны (полная версия). Ч. 4
*
Варяго-Русский вопрос в современной дискуссии: взгляд со стороны (полная версия). Ч. 5
*
Варяго-Русский вопрос в современной дискуссии: взгляд со стороны (полная версия). Ч. 6
*
Варяго-Русский вопрос в современной дискуссии: взгляд со стороны (полная версия). Ч. 7
*
Варяго-Русский вопрос в современной дискуссии: взгляд со стороны (полная версия). Ч. 8
*
Варяго-Русский вопрос в современной дискуссии: взгляд со стороны (полная версия). Ч. 9
*
Спор о древненовгородском диалекте: взгляд археолога.
*
R и Q гаплогруппы Y-хромосомы и прасеверокавказский субстрат праиндоевропейцев. Письмо-Приложение.
*
Гаплогруппы Y-хромосомы и восточноевразийская гипотеза дене-кавказской прародины. Ч. 1.
*
Гаплогруппы Y-хромосомы и восточноевразийская гипотеза дене-кавказской прародины. Ч. 2.
*
Данные этногеномики и дене-кавказская прародина: анонс монографии.
Наш человек в Китае
*
Huo Guo
*
Саша Алексеев - наш человек в Китае!
Древняя культура Папалыги
*
Древняя культура Папалыги. Глава 5: Энеолит
*
Древняя культура Папалыги. Глава 6: Еще об энеолите, но уже и о Триполье
*
Древняя культура Папалыги. Глава 13: О наиболее ранних фракийцах
*
Древняя культура Папалыги. Глава 12: Долой старомодную Бронзу!
*
Древняя культура Папалыги. Глава 10: О катакомбниках, многоваликах и других бронзовичках
*
Древняя культура Папалыги. Глава 17: О милых и безобидных скифах
*
Древняя культура Папалыги. Глава 8: Трагический переход от энеолита к эпохе бронзы
*
Древняя культура Папалыги. Глава 16: О настоящих гетах
*
Древняя культура Папалыги. От издателей
*
Древняя культура Папалыги. Глава 1: Зарождение человеческой жизни на Папалыге.
*
Древняя культура Папалыги. Глава 2: Об орудьях и средних размерах
*
Древняя культура Папалыги. Глава 3: О Неолитической революции
*
Древняя культура Папалыги. Глава 4: Еще немного о Неолитической революции
*
Древняя культура Папалыги. Глава 7: Какая эра наша!?
*
Древняя культура Папалыги. Глава 9: О патриархальных бронзовых обществах
*
Древняя культура Папалыги. Глава 11: О мастерах-литейщиках и поздних бронзовичках
*
Древняя культура Папалыги. Глава 14: О древнейших из авторов
*
Древняя культура Папалыги. Глава 15: Загадочные киммерийцы
Антропология и боевые искусства
*
Антропология и боевые искусства
*
Ци-гун Шоу Дао и биофизика.
 
Етноніми як база творення українських флорономенів. 1.

 У статті подано характеристику видів інформації, які можуть бути одержані при вивченні українських діалектних назв рослин, похідних від етнонімів. Зокрема розглянуто можливість реконструкції уявлень українців про представників чужих народів через аналіз мотиваційних значень флорономенів.

Ключові слова: флорономен, етнонім, мотиваційна ознака, говір.

 Етнонім – назва етнічної групи людей: племені, племінного союзу, народності, нації, а також етнографічного угруповання у складі цих одиниць та груп споріднених народів [6, 164]. Етноніміка займається, в основному, походженням, поширенням, функціонуванням і структурою етнонімів. Водночас значно меншою мірою результати цих досліджень допомагають зрозуміти, чому, скажімо, при слові „цигани” всі ховають гаманці. Аналіз статусу етнонімів у контексті наївної картини світу уможливлює розкриття тих аспектів „тертя слова об позамовне середовище” (М.М. Бахтин), які залишаються прихованими в разі дослідження мови як системи відношень слів. Адже „вживання етноніма викликає у свідомості мовців згорнуті в єдиний образ спогади про попередні контексти його вживання, оцінки відповідних референтів та ставлення до них” [7, 64], етнонім породжує конкретну модель дій і оцінки або, точніше, стереотип. Саме тому аналіз етнонімів, які стали базою для творення назв понять різних ідеографічних сфер, дозволяє, з одного боку, простежити життя мови в соціальному середовищі, а з другого боку, долучитися до пізнання етнокультурних стереотипів українців, закарбованих у слові. Реконструкція мовної картини світу є одним з найважливіших завдань сучасної лінгвістичної семантики, над яким працюють в україністиці П.Ю. Гриценко, В.В. Жайворонок, О.В. Тищенко, В.Л. Конобродська, Н.В. Хобзей, С.К. Богдан, Г.Л. Аркушин, Г.М. Доброльожа та інші продовжувачі ідей О.О. Потебні.

Переконливий матеріал для вивчення етнонімів, наповнених етнокультурним змістом, дає діалектологія. Можливість простежити культурний фон низки етнонімів у говірковому середовищі значно вища, що спричинено відсутністю в ньому обмежень стосовно „політичної коректності” та більшою розкутістю самої мовної техніки [1, 48]. Крім того, на різних територіях відбувалися контакти „місцевого значення” з представниками сусідніх етносів, що також відображається в діалектних відетнонімних дериватах, що не є актуальним для літературного ідіому.

Незважаючи на високий етнолінгвістичний потенціал, етнонімна лексика української мови ще не знайшла належного опрацювання. Відома стаття Г.М. Доброльожи „Із спостереження над етнонімами як складовими української поліської фразеології” містить „фразеологічні портрети” цигана, єврея, татарина, турка, росіянина, німця, китайця, створені дослідницею на матеріалі регіональних компаративних фразеологізмів з компонентом-етнонімом [3, 95-104].

Тісні політичні, економічні, культурні та військові зв’язки українців з представниками інших народностей залишили значний слід у нашій мові. Ботанічна лексика належить, очевидно, до тих макросемантичних груп, у яких процес мовної інтерференції відбувався з найбільшою інтенсивністю, оскільки рослини з давніх-давен відіграють у житті людей першорядну роль.

Метою нашої розвідки є дослідити особливості функціонування етнонімів у сфері української діалектної флорономінації: виявити найбільш активні твірні основи-етноніми, простежити мотиваційні ознаки (МО) номінативної моделі „етнонім” → „флорономен”. Матеріал дослідження – назви рослин, зафіксовані авторкою в центральноподільських говірках 94 н.пп. Вінницької обл., а також лексичний масив назв рослин, дібраний шляхом суцільної вибірки із „Словника українських наукових і народних назв судинних рослин” Ю.Й. Кобова (К, 2004) [8] та зі спеціальної літератури з української флорономінації [9-12; 15].

 Флорономени, співвідносні з назвами представників етнічних груп, з етимологічного боку на перший погляд здаються прозорими, проте їх докладніший аналіз засвідчив неоднорідність флороназв з точки зору їх мотиваційних зв’язків з відповідними назвами етнічної приналежності та їх культурного фону. Навіть ботанічні апелятиви, похідні від одного етноніма, як найменування різних рослин можуть мати неоднакові мотиви номінації. Наприклад, назви лепехи звичайної, Acorus calamus L. – та׀тара (ПЦ), та׀тарка (СД, ВЛ, ПЦ, ГЦ), тата׀рин’а (ПД, ВЛ), тата׀риник (ДС), та׀тар׀ник (ВЛ, ПЦ, ДС, БУ, БО), та׀тар-׀з’іл’:а  (ПД, СД), та׀тарове ׀з’іл’:а (пд), та׀тарче ׀з’іл’:а (вл), та׀тарс’ке ׀з’іл’:а (Заг.), та׀тарс’киĭ ׀кор’ін’ (ВЛ, СЛ, ДС, БО, ГЦ) – зумовлені тим, що цю рослину занесли до нас татаро-монголи [13, 113]. Натомість флороназва та׀тарник відома також у центральноподільських говірках на позначення черсака лісового, Dipsacus sylvestris Hud., імовірно, постала на ґрунті асоціацій високої колючої рослини зі страшним ворогом – татарами. На користь цього припущення свідчить назва та׀тарник зафіксована на позначення колючих рослин в українських говорах: будяк пониклий, Cаrduus nutans’ у західно- [10, к.7] і східнополіських говірках [8, 102], осот польовий, Cirsium arvense L. у слобожанських і степових говірках [8, 129], головатень круглоголовий, Echinops sphaerocephalus L. у степовому [8, 167], оман жорстковолосистий, Inula hirta L. у гуцульському говорах [8, 230].

Аналіз ботанічної лексики, похідної від етнонімів, за її мотиваційними зв’язками з останніми дозволяє виділити такі основні групи:

1)      флорономени, мотивовані способом поширення рослини;

2)      флорономени, мотивовані зовнішніми характеристиками рослини;

3)      флорономени з мотиваційним значенням ‘дикий, чужий’;

4)      флорономени із затемненим мотиваційним значенням.

Зупинимося докладніше на кожній з виділених груп.

Найчисленніша група флороназв, похідних від етнонімів, утворена на ґрунті МО „спосіб поширення рослини”. Ця група містить родові назви рослин, як-от: ка|надка ‘галінсога дріброцвітна, Galinsoga parviflora Cav.’: бо це |кажут / з Ка|нади за|везли пше|ниц’у / і во|на (рослина – І.Г.) бу|ла ў пше|ниц’і і |вис’ійалас’ / і то|ді кру|гом во|на (інф.). З етнічною назвою грек пов’язана номенклатурна назва гречки посівної, Fagopyrum tetaricum L. – г׀речка, що відбиває шлях поширення рослини у східних слов’ян – через греків [16, 24]. Імовірно, у номінації ка׀цапс’к’і кв’іт׀ки ‘айстра садова, Callistephus chinenis L.’ (ПД)  проступає та сама мотивація, що й у попередніх назвах, у яких відбито шлях поширення рослини.

Номінативний ряд ‘фенхель звичайний, Foeniculum vulgare Miller’ містить найменування во׀лос’киĭ кр’іп (БУ), коп׀р’іĭ во׀лос’киĭ (БУ, ЛМ), ук׀роп во׀лос’киĭ (СЛ), атрибутивний компонент яких, імовірно, вказує на джерело розповсюдження рослини.

І.В. Сабадош та В. Будзішевська висувають припущення, що флорономени во׀лошка, во׀лошка пол’о׀ва, во׀лошки ‘волошка синя, Centaurea cyanus L.’ постали внаслідок переосмислення лексеми волошка ‘жінка романської народності’, отож виділяють мотиваційне значення ‘завезений певним народом’ [13, 136; 17, 117].

Проте найбільша кількість ботанічних номенів, мотивованих способом поширення рослини – це видові назви сільськогосподарських і плодових рослин. В українському діалектному континуумі засвідчено широкий ряд флороназв сортів картоплі, Solanum tuberosum L., пов’язаних з етнонімами: го׀ландка, ка׀надка, ка׀натка, ку׀бинка, молда׀ванка, ро׀м’інка, ру׀м’інка, ру׀минка, укра׀йінка, слоў׀йанка, слаў׀йанка, амери׀канка, мар’і׀канка, мари׀кани (ПД), мари׀канка (ПД, БУ, ГЦ, ЗК), ма׀д’арка (БО), ׀чехи (ЛМ). Домінування варіантів флороназви амери׀канка підтверджує факт завезення картоплі з Північної Америки в кінці ХV ст. Лише в подільському говорі засвідчено найменування сорту ро׀м’інка, ру׀м’інка, ру׀минка (відомі в 50 н.пп.), що не випадково, зважаючи на колонізацію західної частини Вінницької обл. румунською імперією на початку ХХ ст.

Відомі назви сортів кукурудзи звичайної, Zea mays L. амери׀канка, баса׀рабка, молда׀ванка, мулдо׀ванка, молоу׀ванка, мулду׀ванка, молдо׀ваночка, мол׀довочка (ПД). Превалювання назв, похідних від молда׀ванка – свідчення шляху проникнення культури, зокрема на Поділля, адже в інших українських говорах зафіксованих назв сортів кукурудзи, похідних від етнонімів, наразі не маємо.

Лексикографічні джерела та власні записи містять найменування в’ін׀ґерка, вен׀герка, в’ін׀герка, в’ін׀ґерки, вен׀герки, в’ін׀герки, у׀горка, у׀горки (ПД), італ’׀йанка ‘сорти сливи, Prunus Mill.’, венґер׀ки (ГЦ) ‘сорт яблуні, Malus’, ка׀цапс’к’і ׀вишн’і (ПД) ‘сорт вишні, Cerasus vulgaris Mill.’, амери׀канчик (ПД) ‘вид ясена, Fraxinus L.’, чех (ЛМ) ‘сорт льону звичайного, Linum usitatissimum L.’.

Лексему та׀тарка вживають на позначення сорту дині, Cucumis melo L.’ (СТ), сорту квасолі (СД, СТ, ПЦ, ДС, БО), сорту гречки (ЗК, ЛМ) та пшениці твердої, Triticum durum Desf. (СТ). За свідченням Й.О. Дзендзелівського, назва та׀тарка вживалась на означення гречки в закарпатському говорі й пов’язувалась з татарською навалою [2, 115-116]. І.В. Сабадош припускає, що назви г׀речка і та׀тарка ‘гречка, Fagopyrum tetaricum L.’ вказують на відмінні шляхи проникнення до нас різних видів сільськогосподарської культури [13, 97].

Вид часнику городнього, Allium sativum L., номінований мос׀кал’, мос׀кал’ник, за Словником за ред. Б. Грінченка, імовірно, одержав такі назви у зв’язку з походженням його з Росії [4, 519].

Другу групу становлять флорономени, пов’язані з етнонімами, утворені на підставі зовнішніх ознаках. Поширеною є МО “забарвлення. Найактивніше твірне слово – циган, з огляду на темний колір шкіри представників цього етносу: ци׀ганка ‘горошок чорний, Lathyrus niger L. (СТ), ‘чорнобривці розлогі, Tagetes patula L. (СТ), ци׀гани (ПД), ци׀ганка (ПД, ПЗ, ПС) ‘сорт картоплі з темною шкіркою, Solanum tuberosum L.’, ци׀ганка, ци׀ганки, циган׀ки, циганоч׀ки, ци׀ган’іўки (ПД), ци׀ганки, циган׀ки (ПД, ДС, СЯ) ‘сорт яблук темно-червоного забарвлення, Malus’. У східнополіських говірках М.В. Поістогова фіксувала номени ци׀гани ‘сорт помідорів, Lycopersicom esculentum L.’, ׀циган ‘сорт часнику городнього, Allium sativum L.’, ци׀ганка ‘сорт вишні, Cerasus vulgaris Mill.’ [11, 82]. Темний колір шкірки окремого сорту картоплі, Solanum tuberosum L. зумовив переосмислення етнонімів ׀негри, негри׀т’анка, н’егр’і׀т’анка (ПД). У номінаціях негр ‘сорт помідорів, Lycopersicom esculentum L.’, а׀рапка (ПС) ‘сорт яблук, Malus domestica Borkh.’ проступає та ж мотивація, що і в попередніх назвах, у яких відбито темний колір плоду.

На позначення сорту квасолі звичайної, Phaseolus vulgaris L., зерно якої має вишневу позначку своєрідної форми, у центральноподільських говірках зафіксовано назви мос׀калики, з мос׀каликами. Номени постали, припускаємо, унаслідок асоціативного зв’язку забарвлення частини рослини з яскравим одягом солдат-росіян, пор.: ентомологічне мос׀калик ‘сонечко п’ятикрапкове, Coccanella quintempunctata L.’ [4, 519].

Инна В. Горофянюк.

12.01.2012.

 Выходные данные статьи:

ГОРОФ’ЯНЮК І.В. 2010. етноніми як база творення українських флорономенів. В: Мовознавчі студії. Вип. 3: Діалект у лінгвокультурологічному прострі (За матеріалами Міжнародної конференції на пошану 100-річчя від дня народження професора Гаврила Шила). ­– Дрогобич : Швидкодрук. – С.42–50.